Це стосується і вчення про суспільно-економічну формацію як одну з загальних і найважливіших форм людської життєдіяльності. Одну з перших, несуперечливих лінійно-стадійних схем розвитку людства запропонував К.-А. Сен-Сімон (1760–1825), який не лише ретельно врахував соціально-економічні особливості суспільства, а й звернув увагу на генезу релігійно-культурних, наукових систем. Тому сформульовані ним чотири стадії сходження людства – фетишистська, антична, феодальна і суспільство майбутнього – постають як цілісна система, у якій кожна нова стадія є не лише досконалішою за попередню, а й наслідком кризи попередньої стадії.
Отже, зрозуміти окрему особу можна тільки в контексті всієї людської історії, усього комплексу суспільних відносин. Тільки осягнувши економічні, соціально-політичні, духовні, етнографічні й інші умови існування індивіда, ми зможемо відтворити цілісну картину особи, із усім багатством її зовнішнього і внутрішнього життя, її потреб, інтересів, запитів тощо. Означені підходи дають можливість уточнити об’єкт та предмет соціальної педагогіки, трактування яких до речі є також сьогодні неоднозначними та дискусійними. Переважно об’єкт соціальної педагогіки визначався наприкінці ХХ початку ХХІ ст. Усі вони задіяні у формуванні соціальності людини, яка виявляється на рівні світосприймання, світоглядному рівні, рівні практичної діяльності та взаємодії в соціумі.
- Вона є тією ланкою, завдяки якій здійснюється безпосередній зв’язок генерацій, забезпечуються послідовність та єдність розвитку родини, народу, людства.
- Посібник для студентів вищих навчальних закладів.
- Дане наукове дослідження має практичне значення в розробці методичних рекомендацій та у подальшому вивченні процесів соціалізації дітей з особливими потребами.
- Закінчив філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1967 р.), аспірантуру при Інституті філософії АН України, працював молодшим, старшим і провідним науковим співробітником цього Інституту (1971–1990 рр.).
- Йдеться про тісну взаємозалежність всіх підсистем людської цивілізації, виникнення інтегративних структур, що проникають крізь всі ці підсистеми, в формуванні єдиних просторів – економічного, інформаційного, комунікаційного, індустрії розваг тощо.
Еволюційна теорія надала методологічного поштовху для формування світогляду глобального еволюціонізму. На його засадах Всесвіт розглядається сучасної наукою як система, що еволюціонує. Тісне переплетення різних сфер науки та соціальних практик породжує явище трансдициплінарності. Трансдисциплінарність в сучасних дослідженнях виявляється якнайменше в двох вимірах. По-перше, в тому, що позанаукові знання використовуються для підтримки або експертизи науково-технічних проектів.
У зв’язку з цим ідея стадійності історичного розвитку, його неухильного прогресу стає більш переконливою, що дало підстави окремим дослідникам тлумачити теорію розвитку людства Сен-Сімона як наукову передумову, джерело формаційного підходу К. Поняття «філософія історії», попри більш як двохсотлітнє функціонування, не має єдиного, точно визначеного змісту. Цю категорію запровадив у науковий обіг Вольтер у праці «Філософія історії» . Науковець вважав, що призначення цього розділу філософського знання полягає в тому, щоб надати історії якісно нового звучання, яке відповідало б рівню зрілості тогочасного європейського суспільства. Поняття соціального статусу визначає конкретне місце, яке займає індивід в даній соціальній системі. Знаючи соціальний статус певної людини, його соціальні функції, люди чекають від нього, що він буде володіти певним набором соціальних якостей, здійснювати певний набір дій, які необхідні для виконання його функцій, тобто, виконання ним певної соціальної ролі. Післятрудова стадія соціалізації обіймає період життя людини після закінчення трудової кар’єри.
Вершиною об’єктивно-ідеалістичної моделі розуміння суспільства є погляди Гегеля, який висловив ряд геніальних концепцій про закономірності розвитку суспільства. За Гегелем, історія рухається вперед не як стихійний процес. Вона складається з дій окремих людей, кожна з яких прагне реалізувати свої здібності та егоїстичні цілі. Однак внаслідок дій людей, що дбають про свій інтерес, виникає щось нове, що відрізняється від їхніх первісних задумів. У цьому, вважає Гегель, і полягає «хитрість історичного розуму», саморозвиток і самопізнання якого і є власне історичним процесом. Соціальний світ – складне утворення, результат взаємодії економічних, культурних і духовно-ідеологічних чинників, які зумовлюють соціальний статус індивіда, його ціннісні, культурні уявлення щодо сенсу своєї суспільної діяльності. Передбачається, що освіта має сформувати характер, розвинути розум, передати основи знань, навички, вміння, які дозволять індивіду успішно будувати своє життя.
§12. Ненаукове пізнання
Заміна стріли вогнепальною зброєю, винахід газових камер для знищення людей – не може бути культурою. Тож у понятті «культура» повинен бути присутнім ціннісний критерій. І зробити це можна через поняття «значущість». Значущість – більш широке поняття, ніж цінність. Війни, злочинства, хвороби дуже значущі для суспільства і особистості, але ніхто ці явища не називає цінностями. Таким чином, культура – це сукупність створених людиною цінностей.
Таким чином, людина – жива істота, яка має певні потреби, задовольняє їх у процесі виробництва завдяки спілкуванню і здатності свідомо, цілеспрямовано перетворювати світ і саму себе. Положення людини у світі та її ставлення до світу залежать від різних соціальних факторів, у першу чергу – від культури. При цьому в будь-яку історичну епоху співіснує велика кількість різних культур. Їхня взаємодія, взаємопроникнення істотно визначають життєву позицію людини, її світовідчуття й світосприйняття.
Імічної форми, способом існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін з їх зовнішнім середовищем. Підсвідомо, на мовленнєвому рівні, ці поняття стали синонімічними, і закон цей називають “гуманний”. Особистість – це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов’язаних характеристик і елементів. По-друге, у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй. Людина як продукт біологічної, соціальної, культурної еволюції. Шкільна історія, вочевидь, чекає на принципово інший формат викладу, принципово іншу концепцію подачі матеріалу. У нас взагалі є дві нації з двома поглядами на “своє” минуле.
ЧАСТИНА І. ДІЯЛЬНІСТЬ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА
У своїй єдності філософські вчення в цілому усе глибше проникали в сутність людського буття, усе повніше, багатогранніше відображали його зміст, усе чіткіше визначали шляхи і засоби досягнення кінцевих цілей. Соціально-педагогічна діяльність соціальних інституцій у системі соціального виховання особистості. Особливості культури, цивілізації, соціального розвитку створюють нові контексти, в яких наукові проблеми постають та розв’язуються. Демонструє вичерпаність попереднього типу прогресу. Активістський https://www.freeboard.com.ua/forum/viewtopic.php?id=57216 підхід, у відповідності з яким людина розуміється як активно діюча, як така, що ставить і досягає певні цілі в процесі своєї діяльності. Наступні століття показали, що техногенна цивілізація просто поглинала та поглинає традиційні культури, що призводить до загибелі багатьох самобутніх культур і їх традицій. Так, синергетичні підходи доводять, що суттєву роль в таких системах відіграють не силові впливи, а теорія біфуркацій передбачає можливість декількох сценаріїв поведінки системи.
§ 52. Засоби масової комунікації! культура
Завершуючи розгляд природи, сутності людини, слід звернути увагу на співвідношення понять «людина», «індивід», «особа», «індивідуальність», які іноді вживають як взаємозамінні, тотожні. Ці поняття є однопорядковими, але не ідентичними. Платон стояв на позиціях антропологічного дуалізму душі і тіла, хоча душу вважав субстанцією, яка й робить людину людиною, а тіло розглядав як ворожу їй матерію. Тому від якості душі залежала й загальна характеристика людини, її призначення і соціальний статус. Природні механізми погашення гальмування не встигають «увімкнутися». Сучасна техніка робить миттєвим акт знищення людей, дистанціює вбивцю й жертву. Одним натисненням кнопки можна приректи на смерть тисячі і навіть мільйони людей.
